Наразі ви, можливо, вже знайомі або чули про фільми "Дюна", засновані на романах Френка Герберта, другий з яких вийшов у кінотеатрах 1 березня. Те, про що ви, можливо, не знали, полягає в тому, що планета, що лежить в основі фільму, Арракіс, є науково можливою, згідно з думкою експертів.
Якщо ви не дуже обізнані з Арракісом, то це пустельна планета, на якій знаходиться цінний мінерал у всесвіті "Дюни", відомий як "прянощі", що видобувається за допомогою величезних комбайнів. Як ви можете уявити, перебування на пустельній планеті не є бажаним, а щоб погіршити ситуацію, вода є настільки рідкісним ресурсом, що людям доводиться носити костюми, які збирають воду тіла, щоб її можна було рециркулювати і пити.
Ніби цього було недостатньо, на пустелях Арракіса бродять гігантські піщані хробаки, з якими, відверто кажучи, ви просто не хочете зустрічатися.
Це може здатися надмірно фантастичною ідеєю науково-фантастичного письменника, але творіння Герберта було засноване на деякому науковому дослідженні, і згідно з новими дослідженнями, така планета була би правдоподібною, якби вона існувала.
Олександр Фарнсворт, кліматичний моделер з Університету Брістоля в Англії, та його колеги розробили кліматичну симуляцію для Арракіса у 2021 році, стверджуючи, що, незважаючи на виклики, людське проживання могло би бути частково реалізоване, оскільки Арракіс взятий з "певної наукової основи вивчення дюнних систем на самій Землі".
"Арракіс, безсумнівно, мав би набагато теплішу атмосферу, незважаючи на меншу кількість CO2 порівняно з сучасною Землею," додає Фарнсворт.
Клімат Арракіса відрізняється від земного, маючи менше вуглекислого газу, але значно більше озону, що робить атмосферу теплішою та потенційно токсичною для людей. Хоча озон міг би захистити планету від шкідливого випромінювання, екстремальна спека та відсутність опадів роблять полярні регіони непридатними для життя.
Тропічні широти пропонують більш сприятливі умови, хоча і тут існують виклики у вигляді вітрів ураганної сили. Незважаючи на ці перешкоди, заселення людей може бути можливим за умови використання передових технологій та підтримки ззовні для ресурсів. Однак перенесення міст ближче до екватора було б бажаним через екстремальні температури на полюсах.
Тим не менш, існування гігантських піщаних хробаків залишається під сумнівом. Патрік Льюїс, палеонтолог хребетних, висловив сумнів щодо реалістичності таких істот, посилаючись на біологічні обмеження та суворі кліматичні умови.
У розмові з Science News Льюїс зазначив обмеження кисню для безхребетних такого розміру та фізичні обмеження для хребетних через гравітацію. "Хробак є дуже поширеним. Він еволюціонував багато разів протягом останніх 600 мільйонів років," – каже Льюїс. – Але жоден з них ніколи не був дуже великим."
Навіть з урахуванням гіпотетичних адаптацій, колосальні хробаки зіткнулися б з проблемами регулювання тепла та рухливості в кліматі Арракіса.
Підсумовуючи, життя людей на Арракісі здається правдоподібним за умови наявності відповідних технологій, але існування гігантських піщаних хробаків залишається сумнівним.
Джерело
