Вони побачили руїни домівок чернігівців і вирішили допомогти одному з них. Київські волонтери наприкінці квітня встановили жителю мікрорайону Бобровиця Анатолію Бабенку модульний будиночок. Чоловік через дії російських військових втратив усе. Тепер, аби віддячити волонтерці Оксані Дегтярьовій, яка й познайомила Анатолія з киянами, 78-річний дідусь допомагає їй – розвантажує машини з гуманітаркою, слідкує за порядком на подвір’ї, де людям роздають допомогу. І каже, що допомагатиме, поки є сили.

Це все, що залишилося від домівки 78-річного чернігівця Анатолія Бабенка.

Тут, у мікрорайоні Бобровиця в Чернігові, чоловік прожив 45 років. В березні будинок і погріб, у якому ховався Анатолій, зруйнували російські снаряди.

"Біль такий на душі, що там казати… Шок і біль. Все, залишився без нічого", – каже чоловік.

У квітні Анатолій познайомився з волонтеркою Оксаною Дегтярьовою.

Жінка возила йому їжу і давала одяг.

"Коли я приїхала і побачила цього дідуся, як його бабусі відштовхують від курточок. Я його відвела вбік, поспілкувалась, бачу, що він такий сором’язливий, добрий, з душею людина", – говорить жінка.

Оксана ж познайомила чоловіка з київськими волонтерами.

І Анатолію таки допомогли. Після побаченого Альберто вирішив назбирати грошей і встановити дідусю модульний будиночок. Наприкінці квітня його привезли та поставили.

Для дідуся це був сюрприз:

"Просто Оксана мені сказала: "Вам буде сюрприз". Ну думаю, який сюрприз, ну може мені там щось поїсти привезуть, бо тоді їжі хотілося. Ввечері вже привезли цей будинок. Я вже ж… – Зраділи? – Звичайно, в мене аж ноги підкосилися, ой Боже! Звичайно, радісно".

Волонтери також допомогли купити меблі в будиночок. Анатолій каже, їхати з місця, де прожив стільки років, нікуди не хоче.

"По комфорту нормально. А що, якщо нема нічого. Мене цілком влаштовує, мені добре. Єдине – не знаю, як зимувати тут. Я поки не знаю, як буду зимувати. Якщо підтягнуть електрику, то ще можна буде поставити якийсь радіатор чи ще щось", – сказав Анатолій.

Щоб віддячити Оксані Дегтярьовій, яка годувала його і звела з киянами, дідусь допомагав їй, а потім долучився до волонтерства.

"Цей дідусь, "номер 1" я про нього кажу, він накривав мені дах з моїм чоловіком тією плівкою, що він купив до війни накрити собі парничок", – розповідає Оксана.

"Я вже й не пам’ятаю, скільки я тут допомагаю. Допомагаю та й усе. Треба. Тим паче, що Оксана мені так багато допомогла, що я тепер буду допомагати їй, стільки, скільки скаже, бо вона мене дуже виручила", – каже Анатолій.

Кілька разів на тиждень Анатолій наводить порядок у дворі, де людям роздають допомогу, прибирає коробки, допомагає розвантажувати машини із гуманітаркою. Загалом, каже, робить, про що попросять.

"Попри вік, поки ще сили є, допомагаю. Я тут знаходжу себе, роботу, у мене є інтерес. Мені вже цікавіше жити. І щось допомагаєш, якусь користь приносиш. З молоддю кручусь і мені веселіше, і час проходить, і трошечки відволікає. Все-таки залишитися у 78 років без нічого…Тепер вже все, слава Богу, є. Дякую Оксані".

Цей модульний будиночок разом із доставкою і встановленням обійшовся у понад 3 тисячі доларів, розповів засновник благодійного фонду "Есперанса" Альберто Кортес:

"Я просто побачив проблему, побачив, що людині я можу допомогти, я знаю, що в мене є можливість, я це зробив. Це дійсно потреба багатьох людей і тут дійсно треба на них збирати гроші"

Зараз благодійний фонд продовжує збір коштів на наступні модульні будиночки для чернігівців і намагається заручитися підтримкою міжнародної організації "Ротарі Інтернешнл".

Більше у відео:

Читайте також:

Війна війною, а місто має жити. У Чернігові свою роботу відновив проєкт "Дерев’яне мереживо"

Джерело