Зараз хлопчики живуть зі своєю рідною тіткою та її родиною. Їх, як і інші родини, що постраждали від окупації, під свою опіку взяли поліцейські, йдеться в ТСН.

На Броварщині, як і всюди, куди дійшли росіяни, обабіч дороги досі стоять спалені автомобілі місцевих жителів. У цих авто люди намагалися втекти від окупантів. Одна з таких родин жила в селі Шевченкове, там сиротами залишилися двоє братів.

Молодший Серафим ні на крок не відходить від свого старшого Тимофія.  Їхні батьки загинули 8 березня, коли в село зайшли окупанти. Першим про це дізнався дядько хлопців. «Беру телефон, а мне говорять, знайомий телефонував: «Сергію, ваших рідних розстріляли». Я одразу не зрозумів. А він говорить, що Юлю і Сергія розстріляли»», - розповідає чоловік.  

Уранці Юлія та Сергій торгували на місцевому базарчику, діти були вдома. «Коли вони почули наступ ворожої техніки, вони намагалися сісти в автомобіль і покинути це місце, та їхати до дітей, але російські військові розстріляли колони», - кажуть рідні.

У салоні простріляна навіть підвіска у вигляді тризуба, шансів вижити в подружжя не було, вони загинули на місці, не доїхавши додому якихось пів сотні метрів, але навіть забрати їх змогли не одразу. Рашисти дозволили зробити це рідним лише на третій день.  Найважче, каже Сергій, було сказати про це дітям. «Ми не знали, як сказати. Ось як сказати дітям, що вбили батьків та їх більше не буде?», - каже дядько хлопчиків.

Братів вони з дружиною одразу ж забрали до себе, але розповісти їм правду тітка Олена змогла лише за 10 днів. «Вранці ми встали, а Серафім каже: «Папу і маму вбили?» Тимофій каже: «Це правда?» Я його взяла за руки, кажу, що це правда», - розповідає вона.

Олена з чоловіком уже оформила опікунство над молодшим. Зі старшим це зробити не так легко, він син від першого шлюбу. Його батько живе в Білорусі. Чоловікові повідомили про те, що сталося в соцмережі, але він не відповів. Олена каже, тепер у неї троє синів. Вони й до цього завжди товаришували сім'ями, жили в одному селі, часто проводили час разом. Її син навчається з Тимофієм в одному класі. Тому хоч у хаті й місця небагато, але головне, що вони всі разом.

Третій місяць хлопці вчаться жити без батьків. Не плачуть і не бояться нічого, коли разом, бо один для одного вони зараз найбільша підтримка і розрада. «Він боявся лише бути без мене», - каже Тимофій про молодшого братика.

Читайте також:

Знімальна група ТСН потрапила під обстріл касетними бомбами в Мар’їнці

Частково "Охматдит" буде доукомплектований найближчим часом, а реконструкція відбудеться після війни – ОП

На Чернігівщині демонтують монумент, присвячений "дружбі народів" України, Росії та Білорусі (фото)