Ордер на арешт Путіна від Міжнародного кримінального суду посунув у медійному полі на другий план доповідь Незалежної міжнародної комісії ООН. Вона була оприлюднена 16 березня і привертає увагу тим, що серед іншого вперше фіксує: злочини РФ в Україні мають системний та повсюдний характер. Про це повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.  

Символічно, що це сталося в день першої річниці трагічного бомбардування росіянами Маріупольського драматичного театру.

Російська пропаганда поспішила нівелювати важливість доповіді, маніпулятивним твердженням, що Комісія начебто не встановила факту геноциду українців. Хоча, як уточнюють правники, у звіті немає чіткого висновку, що в Україні відсутні ознаки такого злочину.

Геноцид чи воєнні злочини? «Непомітна» доповідь комісії ООН

І, звісно, пропаганда промовчала про те, що, як йдеться в пресрелізі Ради ООН з прав людини, докази комісії свідчать, що російська влада вчинила умисні вбивства цивільних осіб або осіб, позбавлених боєздатності, на територіях, які опинилися під її контролем, що є воєнними злочинами і порушенням права на життя.  

Комісія також зазначила, що була вражена масштабами руйнувань, які вона побачила під час своїх візитів. У її висновках йдеться, що російські збройні сили здійснювали напади із застосуванням вибухової зброї в населених пунктах, явно нехтуючи шкодою та стражданнями, завданими цивільному населенню, та не вживаючи необхідних запобіжних заходів. Ці атаки були невибірковими та непропорційними у порушення міжнародного гуманітарного права. Таке використання вибухової зброї в населених пунктах було однією з основних причин жертв серед цивільного населення. 

Колишній ув'язнений зазнав побоїв за те, що «розмовляв українською» і «не пам’ятав слова гімну Російської Федерації»

Серійні атаки російських збройних сил на енергетичну інфраструктуру України з 10 жовтня 2022 року можуть бути прирівняні до злочинів проти людяності, вважає Комісія, яка заявила, що це питання вимагає подальшого розслідування. Підрив роботи енергетичної інфраструктури призвів до того, що цілі регіони та мільйони людей залишалися протягом певного періоду без електропостачання чи опалення, особливо під час морозів.

Комісія встановила систематичність повсюдного незаконного позбавлення волі на територіях, підконтрольних російським збройним силам, спрямованого на численні категорії людей – чоловіків, жінок та дітей. Ув'язнення та утримання під вартою у спеціальних установах по всій Україні та в Російській Федерації супроводжувалося послідовним застосуванням тортур російською владою до певних категорій осіб. Один колишній ув'язнений зазнав побоїв як «покарання за те, що розмовляв українською» і за те, що «не пам’ятав слова гімну Російської Федерації». На думку Комісії, така систематична практика катувань може становити злочини проти людяності і потребує подальшого розслідування.

Комісія виявила численні випадки зґвалтувань, сексуального та ґендерно зумовленого насильства, скоєних російською владою у процесі обшуків помешкань в населених пунктах, що опинилися під їхнім контролем, а також під час незаконного ув'язнення. Сексуальне насильство, рівнозначне тортурам, та погрози застосування такого насильства щодо жінок і чоловіків були суттєвими аспектами катувань, застосованих російською владою.

Розглядаючи питання переміщення дітей з України до Російської Федерації, Комісія із занепокоєнням констатувала порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Ситуації, пов'язані з переміщенням і депортацією дітей, які вона вивчила, прирівнюються до воєнних злочинів. Свідки розповіли Комісії, що багато з переміщених дітей молодшого віку не змогли встановити контакт зі своїми родинами і можуть втратити зв'язок із ними на невизначений час. Затримка з репатріацією цивільних осіб також може бути прирівняна до воєнного злочину.

Комісія також задокументувала невелику кількість порушень, скоєних українськими збройними силами, у тому числі ймовірні невибіркові атаки та два випадки, що кваліфікуються як воєнні злочини, коли по російських військовополонених стріляли, їх було поранено та піддано тортурам.

Крім того, що ті, хто вижили, поділилися з Комісією своїми глибокими втратами і травмами, вони наполягали на важливості встановлення винних та притягнення їх до відповідальності. Один чоловік, чий батько був страчений російськими збройними силами в Ізюмському районі, сказав Комісії: «Вони покарали невинних людей; тепер ті, хто винен, якщо вони ще живі, мають бути покарані за всією суворістю закону».

Комісія рекомендує розслідувати всі порушення і злочини та притягнути винних до відповідальності як на національному, так і на міжнародному рівні. Вона закликає до застосування комплексного підходу до питання притягнення до відповідальності, що включає як кримінальну відповідальність, так і право жертв на встановлення істини, репарації та неповторення.

У процесі підготовки цієї доповіді Комісія відвідала 56 населених пунктів та опитала 348 жінок і 247 чоловіків. Слідчі Комісії оглянули місця руйнувань, захоронень, місця ув'язнення і катувань, а також залишки зброї, та ознайомилися з великою кількістю документів і звітів.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки попросив прокоментувати, що значить така доповідь комісії ООН для України, зокрема, в контексті майбутніх судових справ Маргариту Сокоренко, уповноважену у справах Європейського суду з прав людини.

«Доповідь Комісії не містить чіткого висновку, що в Україні немає ознак геноциду»

Геноцид чи воєнні злочини? «Непомітна» доповідь комісії ООН

Що на вашу думку є найважливішим у висновках комісії для України? На що ви звернули увагу?

Особисто я зацікавилась цим звітом Комісії з точки зору практичності його використання в провадженнях проти Росії в міжнародних судах, перш за все в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ), де Україна веде юридичну боротьбу з 2014 року, доводячи існування з боку Росії практики порушень прав людини на окупованих територіях АР Крим, Севастополя та східних областей.

А з 2022 року ЄСПЛ ще й розглядає позов України щодо повномасштабного вторгнення Росії з 24 лютого 2022 року.

Комісія комплексно підійшла до вивчення наслідків російської агресії та зафіксувала не просто певні окремі види злочинів, а вказала на численні випадки порушення, як міжнародного гуманітарного права, так і міжнародного права щодо прав людини. При цьому наголосивши, що певні порушення містять ознаки системності та повсюдності.

Одразу варто наголосити, що такі звіти не замінюють собою судові процеси. Ці факти мають бути досліджені і юридично. Це ще попереду. Проте для нашої команди вони цікаві, перш за все, з точки зору фактів, які підтверджують порушення прав людини Росією в ході агресії і висновки Комісії доволі детальні.

Також дуже показовими є висновки, що зафіксовані факти дають змогу говорити не тільки про низку вчинених воєнних злочинів, а й про злочини проти людяності. Останнє вважаю хорошим кроком вперед та новим рівнем для притягнення Росії до відповідальності.

Можливо є якісь питання, на які дослідники не звернули увагу? 

Як я вже зазначала, з доповіді видно, що Комісія доволі системно підійшла до вивчення російської війни проти нашої держави і багато фактів було вивчено щодо звільнених населених пунктів. Проте важливо не випускати з поля розслідування й те, що відбувається на території, яка наразі захоплена Росією. Мабуть, навіть більше приділяти цьому увагу.

Як ви ставитеся до теми, що Комісією начебто не виявлено злочину геноциду?

Доповідь Комісії не містить чіткого висновку, що в Україні немає ознак такого злочину і відсутні підстави, аби говорити про нього. Злочин геноциду доволі складний у розслідуванні та доведенні, і слід розуміти, що цей процес займе певний час, в тому числі, потрібен час на відповідні юридичні процеси.

Чи будуть братися ці висновки до уваги в судах, які буде вести Україна? 

Такі доповіді часто ілюструють загальну ситуацію та фіксують приклади найбільш яскравих, жорстких порушень прав людини. Тому факти, зазначені у висновках комісії можуть братися до уваги судами, в першу чергу міжнародними, де Україна веде юридичну боротьбу з агресором.

Гарною ілюстрацією цього є наші справи проти Росії в ЄСПЛ. Для прикладу, у двох найбільших міждержавних справах, де вже є рішення по прийнятності – Україна проти Росії (щодо Криму) та Україна та Нідерланди проти Росії (щодо східних областей України) – серед доказів, які ЄСПЛ взяв до уваги, були в тому числі звіти, доповіді, резолюції як міжнародних організацій, таких як Генеральна Асамблея ООН, Парламентська Асамблея Ради Європи, Управління ООН з прав людини та ін., так і громадських організацій та міжнародних розвідувальних спільнот як InformNapalm, Bellingcat.

Джерело