Рівно рік тому в цей день відбувся перший політ рятувальної спецоперації до оточеної "Азовсталі". Повна секретність, наднизький політ під прицілом ворожої ППО. І все заради порятунку наших сталевих воїнів, що тримали тоді останній форпост Маріуполя – "Азовсталь". Фактично без медикаментів, без їжі і без озброєння.  

Як відбувалася ця секретна місія, що врятувала сотні життів, досі було відомо вкрай мало подробиць. Але нині маємо можливість почути їх із вуст тих, хто творив цю історію, йдеться в сюжеті ТСН.

Про цю місію казали "нездійсненна", але всі шикувалися в чергу, аби її виконати. Ризикуючи власним життями, щоб урятувати інших. Це одна велика історія, але в цій історії є безліч маленьких історій. Історії тих, хто прилетіли з неба, – до оточеної "Азовсталі".

Паралізували ворога зухвалістю: вертолітники і розвідка розсекретили деталі польотів на оточену "Азовсталь"

Ця безпрецедентна рятувальна операція почалася, коли до маріупольського гарнізону не залишалося шляхів ані сушею, ані морем. Коли в підземеллі "Азовсталі" закінчувалися боєприпаси, їжа, а десятки поранених воїнів без медикаментів та евакуації були приреченими. І вся надія була на небо.

19 березня 2022 року.

"Загальний задум був під керівництвом Головного управління розвідки Міноборони – генерала Буданова. Після чого ми отримали завдання, приступили до більш детального планування, взаємодії, побудови маршрутів", – розповів спецпризначенець ГУР.

Цей спецпризначенець відповідав за планування місії. З кожною групою, до складу якої входили розвідники і льотчики, розробляв унікальний маршрут.

"Треба було так прорахувати все, щоб до хвилини. І кожен мав усвідомлювати чітко, чим він мав займатися", – розповів розвідник.

Перший політ мав відбутися 20 березня, але його довелося відкласти.

"Відбувся злив інформації і на точці, де ми повинні були сідати, зайшли штурмовики і почали обстрілювати місце посадки. Нас старший групи зібрав у цій кімнаті і поставив завдання: ми зараз всі розходимося в курилку, частина – в їдальню, і маємо зробити імітації дзвінків нібито додому своїм дружинам. "Ало, Маша, завдання скасовується. Вилітаємо до Києва, завтра будемо вдома". Опісля виїхали на конспіративні квартири у Дніпрі. Переночували там та о 4-й ранку повантажилися несподівано для всіх і полетіли", – розповів спецпризначенець ГУР Міноборони "Флінт".

21 березня 2022 року. 

На світанку перші два гвинтокрили здійнялися у небо. На одному з них був "Флінт". Згадує, як паралізували росіян своєю зухвалістю: тільки-но уявіть, над ворожими позиціями мчить авіація з українськими прапорами.

"Тут зіграла, зокрема, частина пропаганди, яку РФ проводила серед своїх військовослужбовців. Вони запевняли, що в Україні вже не існує ні авіації, ні… Все уражено в перші дні. Я розумію стан тих людей, яких ми бачили, пролітаючи над їхніми окопами (сміється – ред.)", – розповів "Флінт".

Перший політ вдався, успішно доправивши вантаж до Маріуполя. Але головним було навіть не це. Хлопці виконали ключове завдання – довели, що це взагалі можливо.

"Один із бійців сказав: "Я не знаю, звідки ви прилетіли, але ви до нас прилетіли з небес!" – пригадав спецпризначенець.

Хлопці, які були напередодні там, показали все. Навіть показали відео, як вони там сідали.

Ці льотчики мали виконати наступні польоти – 28 і 31 березня. 51-річний Віталій – один з асів армійської авіації – має 5000 годин нальоту. Але ту годину і 17 хвилин – саме стільки займала дорога в один бік із Дніпра до Маріуполя – запам’ятав на все життя.

"Все було вперше. Таких емоцій я не отримував ніколи в житті. Я постійно, коли ми летіли, я Діму – свого другого пілота – взагалі-то залізні люди – Влад, Діма… Всі. Я постійно питав у нього: "Діма, скільки до моря? Стільки-то. Скільки до моря? Стільки-то", – розповів пілот 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" Віталій Пляка.

Його колега 23-річний Влад на той момент – випускник льотного університету з мінімальним досвідом. Льотчик-штурман відповідав за маршрут екіпажу.

"Складність у цьому польоті була така, що не сильно була хороша погода. Темна ніч була. В окулярах нічного бачення. Було дуже погано видно. Моментами моросив сніг із дощем. Я, як льотчик-штурман, маю підказувати йому, що поперду є ЛЕП, сухостої, дерева. Маю йому наперед оповістити, щоб він виконав цей маневр. Летів він на висоті мінімальній. Висота в нас була 5 метрів. Максимально – коли ми перепригували високі ЛЕПи – це 17 метрів було", – розповів льотчик-штурман Влад.

Політ на критично малій висоті в кілька метрів допомагав сховатися від ворожої ППО. 

"Зокрема, це були такі небезпечні засоби як "Панцир", "Тор" і "Оса". Вони будували маршрут таким чином, щоб не заходити в зону ураження цих ППО", – розповів пілот.

Офіцери ГУР вигадали план, як приховати ревіння двигуна, аби борт став невидимкою.

"На момент перетину лінії бойового зіткнення, оскільки всі польоти майже здійснювалися у вечірній час, в нічний час або ранковий час, треба було на лінії бойового зіткнення створити відволікаючий маневр, а також шум, щоб прикрити перехід наших гвинтокрилів", – розповів представник розвідки.

"В той час, коли ми перетинали лінію фронту, все так було розраховано – за хвилину до нашого перетину працювала наша артилерія. Ка*апів відволікали", – розповів пілот Віталій.

Перед польотом з усіх гвинтокрилів знімали зайве залізяччя, аби більше умістилося вантажу для воїнів Маріуполя. 

"Всередині був повністю вертоліт – відсутнє все зайве. Плюс до того зовнішні підвіски на пілонах – ми їх також знімали, коли туди летіли", – пригадав пілот Віталій.

"Ми знали чітко, що колись цей коридор можливостей буде зачинений. Ми мали якомога більше передати озброєння, матеріальних засобів хлопцям", – зауважив представник розвідки.

За безпеку екіпажу протягом всього шляху відповідали спецпризначенці ГУР. Вони мали відстрілювати всі атаки ворога з кулеметів. Спецпризначенець на позивний "Нітро" був одним із них.

"Це як жарт, але її ніби увімкнули і більше не вимикали. Музика. Саме ця мелодія чомусь звучала в моїй голові і супроводжувала під час польоту", – пригадав спецпризначенець.

"Нітро" летів в одній колоні з Владом.

"Ми познайомилися на передпольотному інструктажі. 31 березня до "Азовсталі" прилетіла найбільша кількість гелікоптерів – аж п’ять. Із п’ятьма тоннами вантажу, боєприпасами, "Старлінками" та ліками", – розповів "Нітро".

"Багато військовослужбовців виїхали на автобусах, машинах, на чому могли. Один навіть був такий військовослужбовець – ось так вибіг до нас і просто ліг так перед вертольотом і розкрився. Це були вражаючі такі емоції, моменти. Це просто капець", – розповів штурман Влад.

Вдячні обличчя воїнів не забуде і льотчик Віталій.

"Коли ми були на "Азовсталі", жодного приреченого обличчя я там не бачив. Хлопці в пеклі, а у них в очах надія. Вони бачать, що їх не забули. Був старший на майданчику і він якось старався, щоб хлопці поспішали. І я отак руками, кажу: "Не поспішайте. Схаменіться. Не спішіть, ми тут будемо стояти стільки, скільки треба, і заберемо всіх. Це зайняло сім хвилин", – розповів льотчик.

Дорога назад була складнішою для всіх. На борту – тяжкопоранені військовослужбовці.

"Мій борт перевозив 16 поранених, з яких п’ять були на ношах. Ті, які були на ношах, були в тяжкому стані. Заповнили повністю весь простір, навіть хвостову частину", – розповів "Нітро".

Ці кадри штурман Влад відзняв дорогою з "Азовсталі" за мить до того, як їхні гелікоптери почали обстрілювати росіяни.

"В один момент просто розвертаю голову вправо, а там берег ішов і такий нахил, і з того берега побачив жовту пляму, яка летить на нас. Зразу командир відповів. Кажу: "Командир, ракета летить ззаду". Швидко натиснув на нопку "кув", щоб відстріли теплових пасток. Маневрували, як могли тільки. Різні крени варіації – вліво, вправо, аби ухилитися від ракет. Удар сам прозвучав ззаду хвоста. Нас сильно похитнуло. Трішки знизились. Командир одразу до бортового техніка каже: "Параметри, параметри, параметри", – розповів штурман Влад.

"Противник застосував зенітну установку. Почав обстрілювати гелікоптери, які йшли на зліт. Тобто він знаходився на висоті і почав обстрілювати борти, які почали злітати. Я чітко визначив місце розташування, точку, з якої відбувається оце вогневе ураження, і застосував вогневий засіб. Орієнтовно – від 600 до 700 метрів", – описав події "Нітро".

"У нас на кожному борту був ще ГУРівець-стрілець. І я побачив саме цей момент, коли з ведучого борту почав стріляти ГУРівець-бортстрілець. І в той момент він чи погасив того стрільця, який там сидів, і після того закінчилися постріли. Коли вже довертали на сам берег, коли виплигували з моря на берег, ведущий борт побачив, що справа горить полум’я. Це був збитий борт. Наш", – розповів штурман Влад.

Із 16-ти гвинтокрилів, яким вдалося неможливе – долетіти до "Азовсталі", два назавжди залишилися в небі.

"Ми всіх цих хлопців пам'ятаємо, і пілотів, і наших пілотів. І вони – в нашому серці назавжди", – зазначив "Флінт".

"Вони будуть у нас тут і тут (показує на серце – ред.). Їхня пам’ять буде жити вічно, бо ми її будемо передавати", – розповів льотчик Віталій.

"Коли ворог переглядатиме це інтерв’ю, мені хочеться, щоб він звернув увагу на оцей стяг. Кожен українець готовий віддати своє життя за цей стяг", – наголосив "Нітро".

Авіапрорив до Маріуполя – це шість успішних польотів. Останній відбувся 5 квітня. Але спроби прорватися знову і знову не припинялися аж до середини травня.

"Перед польом гла

Джерело