"Хрещений батько" бойових медиків — так колеги та побратими називали Євгена Храпка: інструктор, який знав про тактичну медицину все, медик, який міг навчати в тилу, але працював на нулі, де і загинув влітку від російської міни.

Євген родом з Миколаєва, у Харкові він жив та працював інженером симуляційного центру медичного факультету Каразінського університету.

Про життя бойового медика Суспільне Харків розповіли друзі Євгена Ігор Збишко та Яся Шевченко. Вони — ті, хто вважають, що Храпко заслуговує на звання "Герой України".

Викладав курси для цивільних

З Євгеном Ігор Збишко познайомився завдяки організації "Всеукраїнська рада реанімації", керівником якої він є. Це організація, яка спрямована на "підвищення якості екстреної медичної допомоги та реанімації в Україні". Зокрема, в організації займаються програмами, під час яких навчають як цивільних, так і військових.

"Євген останні три-чотири роки був нашим інструктором. Інструктором Європейської ради реанімації, Всеукраїнської ради реанімації. Він викладав курси для цивільних", — говорить Ігор.

"Перед цим ми знаємо, що він дуже активно займався тактичною медициною, створював 205-й навчальний центр, був одним з ідейних натхненників цього центру", — додає Ігор.

"Фактично, ті роки, які він там провів, і програми, які під його керівництвом там виникли, це, в першу чергу, його заслуга"

Ігор є автором петиції "Про присвоєння найвищої державної відзнаки "Герой України" сержанту ЗСУ, бойовому медику та інструктору з тактичної медицини Храпку Євгену Вікторовичу".

У тексті петиції йдеться, що в Євгена не було дітей, проте він часто казав, що 205-й навчальний центр тактичної медицини Збройних сил України став тим його "дитям".

"Знаєте, Збройні сили України — досить складна система як структура. Дуже багато в ній відбувається не завдяки, а всупереч. З цієї точки зору Женя був дуже ретельним та наполегливим. Він дуже хотів досягнути своєї мети", — пояснює Ігор Збишко.

У 2016 році Храпко підписав контракт із ЗСУ, у 2017 він став командиром навчального взводу, був ТВО заступника командира військової частини.

"Хрещений батько" бойових медиків

Ігор Збишко пояснює, чому Євгена часто називали "хрещеним батьком" бойових медиків:

"Фактично, то була робота цього навчального центру, коли в Збройних силах виникла спеціальність бойового медика. Коли на цій спеціальності може бути навчена і працювати людина без медичної освіти — це дуже важливий момент, тому що до цього в нас був досить радянський підхід, що першу домедичну допомогу мусять надавати в армії виключно люди з медичною освітою".

Ігор каже: щоб надати допомогу на полі бою, людина не обов'язково має бути медиком. Все, що треба — бути навченим та працювати за протоколом, про що Євген намагався запевнити керівництво Збройних сил.

"Він поклав там себе"

"Країна не може собі дозволити на цю позицію ставити медика. На те, щоб підготувати бойового медика, потрібно 68 тижнів (згідно з програмою підготовки "Combat Medic 68W" — ред.). У нас в країні вона була терміном 3,5 місяці. Зараз програму довелося скоротити на 22 дні, але ключове те, що туди можна набирати людей без медичної освіти", — пояснює Збишко.

"Складно працювати в ЗСУ"

Ігор Збишко каже, що Євгену було складно працювати в Збройних силах України через бюрократію.

"Там було багато... Через нерозуміння Збройними силами, що таке тактична медицина в цілому. До 2014 року ми не розуміли про тактичну медицину — ми бачимо, як орки сьогодні це розуміють. В нас була приблизно така сама історія, але ми цей шлях пройшли, тому наша тактична медицина має зовсім інший вигляд в тому числі завдяки таким людям, як Євген", — говорить чоловік.

В минулому інженер-програміст Євген Храпко став одним з випускників програми підготовки "Combat Medic 68W", "Army Basic Instructor Course", закінчив курси лідерства від Збройних сил США для молодших офіцерів медичної служби.

Після перерви в ЗСУ Євген зосередився на навчанні цивільних, аж поки Росія не прийшла на Україну із повномасштабною війною.

Понад 100 виїздів на евакуацію поранених

У березні Євген пішов в 92 бригаду бойовим медиком. Ігор згадує, що через те в них з Євгеном виникали сварки.

"Ми сварилися, бо є концепція наступна — ти як бойовий медик можеш врятувати людину, але можна врятувати через навчання, якщо ти висококваліфікований вчитель і інструктор, набагато більше людей"

"В нас, знаєте, в цій точці були дискусії, бо я казав, що від нього було б набагато більше користі, якби він займався напряму навчанням, але він казав, що навчав, втомився, а там (на фронті — ред.) розумів, що рятує конкретних людей, що було для нього важливим", — згадує Ігор.

"Ніхто нічого не міг з тим зробити, хоча всі йому казали: "Женя, ти маєш навчати". В перервах між виїздами він опікувався цими підрозділами, проводив для них навчання, але міг бути інший ефект, якби він займався цим постійно", — вважає Збишко.

Ігор Збишко каже, що в Україні є проблема з навчанням бойових медиків, адже тієї кількості інструкторів, яка є зараз, не вистачає для кількості людей, яку потребують Збройні сили.

"Я не можу, на жаль, називати цифри, проте є факт — цього не вистачає", — говорить Ігор.

Відома людина у світовій спільноті тактичної медицини

Разом з Євгеном навчатися кілька років тому тактичній медицині прийшла Яся Шевченко. Вона — лікарка-реаніматолог.

"Намагалися стати й стали інструкторами "Всеукраїнської ради реанімації", а потім разом працювали", — говорить подруга Євгена.

Вони познайомились у 2014 році, коли обидва потрапили до "Червоного хреста". Яся каже, що саме тоді Євген зрозумів, що хоче зайнятися медициною.

"Я стикаюся з пораненими, працюю на швидкій, туди я прийшла працювати завдяки Жені. Ви розумієте — люди гинуть в перші хвилини та перші години, вони не встигають доїжджати до шпиталю. Кожне життя кожної людини, яка виживає після поранення, залежить, як йому була надана допомога на полі бою, на етапах, поки людину не довезли до лікарні", — каже Яся Шевченко.

"Якби не він, можливо, ми б зараз були на тому рівні, на якому це все відбувається у ворожої сторони"

Яся згадує, як вона викладала в університеті внутрішніх справ, де знайшла накази відповідно аптечок бійців та домедичної допомоги: "Думаю, блін, ну вони круті! Я приходжу Жені кажу про круті накази, а він каже: "Ну так це я їх писав".

"Так, вони їм не підписані, бо на той момент він був сержантом, але вони всі були написані їм, і вони повністю відповідають сучасності тактичної медицини. Тобто, наші аптечки, затверджені в Міністерстві, повністю відповідають європейським і американським стандартам", — говорить Яся.

Після навчання у Сполучених Штатах Євгену було досить складно запроваджувати нові знання в ЗСУ, каже Яся, тим самим підтверджуючи слова їхнього друга Ігоря Збишко. Попри це — Євген не зупинявся та робив все, що від нього залежало.

"Було дуже багато перепон, які на той момент зміг пройти лише Женя зі своєю завзятістю"

Працював не заради нагород

Друзі Євгена згадують його як скромну людину, яка багато робила і мало говорила. Саме тому вони вважають, що Євген Храпко заслуговує на найвищу державну відзнаку — "Герой України". Щоб донести це до військового керівництва, друзі Євгена створили петицію на сайті президента України.

"Це загальне визнання його вкладу. Євгена ніколи не цікавили ні грамоти, ні премії, ні відзнаки. Він все одно їх отримував, але якщо в нього була можливість від цього втекти — він завжди обирав втекти. Він завжди був в такому стані, що йому незручно. Йому головне було, щоб те, що він робить, ця ціль була досягнута, щоб воно працювало", — говорить Ігор Збишко.

"Женя був правдорубом. А в Збройних силах навіть в сьогоднішніх реаліях... В нього були складні комунікації, він завжди був вимогливим до себе і до оточення. Він отримав нагороду, але це ніби для галочки. З нашої точки зору, це несправедливість, тому ми хочемо, щоб це переглянули", — додає Ігор.

"Ми це робимо не для того, щоб порадувати Женю. А для того, який вклад він зробив в перемогу, яка обов'язково буде", — каже Яся

В день загибелі Євгена Яся їхала на свій виклик у швидкій. Євген їхав рятувати людей на "нулі". Це був його останній виклик.

На 1 лютого друзям Євгена Храпка вдалося зібрати майже 7 тисяч підписів. Для того, щоб петиція потрапила на розгляд президента, необхідно зібрати 25 тисяч голосів: "Ми віримо, що ми назбираємо. Ми не зупинимось до останнього дня збору підписів".

До кінця збору підписів залишилось трохи більше як місяць.

Що відомо Інженер симуляційного центру медичного факультету Харківського національного університету ім. Каразіна, інструктор та бойовий медик 92-ої окремої механізованої бригади Євген Храпко загинув на фронті під час виконання завдання 11 червня. Євгена поховали на Алеї Слави у Харкові.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube

Джерело