У Бахмуті, в момент масованого артилерійського обстрілу, росіяни вбили 12-річного хлопчика та 70-річного чоловіка. Напередодні близько полудня російська артилерія вдарила по міській житловій забудові. Снаряди вибухнули посеред багатоповерхівок, біля ринку та аптеки. Шестеро місцевих жителів, поміж яких 16-річний підліток, дістали поранень, йдеться в ТСН. 

Водночас, росіяни не припиняють і штурмувати місто, малими піхотними групами, по багато разів на день, одразу з кількох напрямків. У тому пеклі залишається понад 6 тисяч цивільних, яким пропонують безкоштовну евакуацію. Волонтери готові забирати людей з речами й тваринами, але їхати погоджуються лише одиниці. 

Після чергового масованого ворожого артилерійського удару по Бахмуту, 16-річного підлітка мерщій відвезти до шпиталю кинувся випадковий кермувальник. Молодший брат юнака та таксист, що стояв біля ринку загинули на місці. 

Єдине, що геть не гарантує, але у рази підвищує шанс вижити - евакуація. Волонтери намагається рятувати, від неминучої загибелі цивільних, що опинилися у пеклі вогню.  “Беремо зони тільки нуль, або перші зони. Також деокуповані території”, - розповідають волонетри. 

У Миколая загострилася хронічна хвороба, він телефоном зв'язатися з координаторами евакуації і, головне - погодився їхати, коли постукали до нього у двері. “В мене язва відкрилася і тікаю. Я, сидів би тут”, - каже чоловік. 

То “легкий” випадок, зізнаються волонтери. Дуже часто трапляється зовсім інакше. Аби волонтери вивезли із Бахмута літніх батьків та ще старшу 90-то річну бабусю, телефоном попросив син. Натомість, умовити цих людей поїхати не вдалося. “Так іноді буває дуже прикро. Приїжджаєш раз-два-три-чотири… Щоразу родичі залишають заявку. Ну, тут ще більш-менш, а коли приїжджаєш 50 метрів від позицій, бігаєш, кулі об ноги б'ються, ось тоді дуже прикро”, - кажуть волонтери. 

Де-хто з місцевих, залишається у місті під щоденними обстрілами, бо переконані, що - вони підтримка для українських військових. “Якось тут! Удома сидимо, не виходимо. Що Бог дасть. Так і солдатам надія, що ми тут залишаємося, вони когось захищають. А так місто буде порожнім”, - переконані місцеві. 

Аргумент, що військовим було би легше кришити росіян, якби цивільні на час боїв залишили місто - просто не працює. Навіть, після загибелі найрідніших. 

Головна мета екіпажу Ольги, вивезти з під-постійних обстрілів - якомога більше людей. Та трапляється, що люди лишаються й замість себе відправляють у тил тих, кого цінують дорожче за власні життя - своїх улюбленців. Цього разу волонтери вивозили пітбуля Чарлі. Його Ольга всадила до себе на переднє сидіння. З надією, що цього разу ворожі кулі й уламки їх позашляховик оминуть. 

Найнебезпечніша ділянка для евакуації, кажуть волонтери, це фактично теперішня передова: від Соледару - Спірне - далі Роздолівка, Благодатне, Красна Гора, Парасковіївка, Бахмут, Іванівське. Саме там ворожа піхота тепер докладає найбільших штурмових зусиль. 

Просто під час знімання ТСН ворожа арта почала бити по шляху сполучення із Бахмутом, де курсує цивільний транспорт. Саме там, сподіваючись на відносну безпеку, залишили водія знімальної групи з автівкою. Загалом ворожий артобстріл тривав понад пів години. “В цей раз, менше пощастило нашій машині. І осколок прилетів. Вся вона у нас трошки побита-посічена”, - каже водій Сергій.  

Один із останніх російських снарядів впав неподалік від автівки - там не залишилося скла, з’явилось кілька дірок, пробило обидва колеса. “Перший приліт був у поле, я за машиною сховався. Другий приліт там поруч. Я вже побіг після цього в шанці. А це вже десь, я знаю, я не рахував, але сьомий чи восьмий”, - каже Сергій.  

Саме так ворожі снаряди і міни десятками шматують автівки: і військових і цивільні. Вислів “розхідний матеріал” нині дуже точно описує стан справ. Коли наші захисники звертаються з проханням про авто - це точно допомога, яка не буде зайвою, яка точно рятує життя.

Читайте також:

Соліст народного хору із Луцька пішов на фронт і тепер збирає мільйони переглядів своїми коломийками про ворога

Постачання винищувачів F-16 для України: світові лідери розділилися в думках

Юна волонтерка із Прикарпаття продала свою 50-сантиметрову косу, щоб зібрати кошти на ЗСУ