Якщо ви думаєте, що після кадрових рішень минулого тижня, в бункері на Банковій все поставлено на паузу, то помиляєтесь. Офіс президент готує черговий пакет звільнень та призначень, які, скоріш за все Верховна Рада намагатиметься розглянути 7 лютого.
Як «Главком» уже писав, новопризначеному заступнику глави Офісу президента Олексію Кулебі доручено провести попередні зустрічі з кандидатами на посади звільнених минулого тижня глав ОДА – Дніпропетровської, Запорізької, Сумської та Київської. Не виключено, що список вакансій очільників областей збільшиться ще на два регіони.
Так само в підвішеному досі стані перебувають міністр зі стратегічних галузей промисловості Павло Рябікін (який давно спакував валізи до Китаю) та міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт (на місце якого є два претенденти – його заступники Матвій Бідний і ексрадниця Андрія Єрмака, а нині депутатка від «Слуг народу» в Київраді Олена Говорова).
Проте, це вже анонсовані пертурбації.
Набагато складніші і драматичніші процеси відбуваються в «силовому блоці». Як стверджують джерела «Главкома», досі не визначений подальший статус в.о. глави Служби безпеки Василя Малюка. Ще кілька тижнів тому джерела в Службі були на сто відсотків впевненими, що от-от президент внесе його кандидатуру на затвердження Верховної Ради. Велике і досить ґрунтовне інтерв’ю, яке Малюк дав каналу «1+1», лише підігрівало цю впевненість. Однак призначення затягується. І – відповідно – посилюється циркуляція чуток і домислів про те, що в СБУ можуть «завести» іншого голову. Хтось каже про одного з нинішніх голів ОДА, хтось – про людину з системи. Перед цим ширилися чутки про нібито бажання втрутитися у ці кадрові перегони головного розвідника країни Кирила Буданова. Користуючись довірою президента, генерал начебто планував привести в Службу одного із своїх заступників. Але нещодавнє спільне фото Малюка і Буданова ці підозри дещо нівелювало.
Ще запекліші підкилимні ігри ідуть навколо того, хто займе крісло Дениса Монастирського. Очільник Міністерства внутрішніх справ трагічно загинув разом з верхівкою відомства в авіакатастрофі у Броварах. Зараз обов’язки міністра виконує колишній керівник Нацполіції Ігор Клименко. Уряд в оперативному режимі, буквально через кілька годин після трагедії, призначив його тимчасово виконуючим обов’язки.
Саме Клименко, за версією опитаних «Главкомом» депутатів з профільного комітету, має найбільші шанси очолити відомство, «Він добре знає систему зсередини. Логічно було б зупинитися на ньому. Але у нього є один очевидний «мінус» – немає серйозної фігури, яка б лобіювала його на Банковій», – ділиться думками один із депутатів.
Інший депутат на правах анонімності запевняє: Банкова діятиме з призначенням глави МВС за тією ж схемою, що була використана при визначенні Монастирського. А саме – відправить на посаду міністра керівника одного із профільних комітетів. Однак наразі мова йде не про голову комітету з питань правоохоронної діяльності Сергія Іонушаса, а про очільника комітету з правової політики, «слугу народу» Дениса Маслова. У останнього в активі непогані робочі стосунки з депутатським корпусом, а тому – він може мати підтримку двох комітетів.
Але, як стверджують джерела «Главкома», Банкова в рукаві має «джокера», і фінальну ставку може зробити саме на нього. Це Олег Синєгубов, нинішній очільник Харківської обладміністрації.
Синєгубов дійсно може претендувати на посаду як випускник профільної Академії МВС. Проте, наскільки ця кандидатура здатна пройти зал парламенту – питання відкрите. «Ми його взагалі не знаємо. Звичайно, Банкова може його просити підтримати. Будемо тоді визначатися», – каже депутат із профільного комітету.
Дійсно, фінальне рішення щодо очільника МВС, визнають депутати, буде за Офісом президента. Надто важливою є ця позиція, особливо враховуючи військовий час та можливість для стати альтернативним джерелом інформації про ситуацію в країні для президента.
«Главком» проаналізував заслуги основних претендентів на міністерське крісло та вирахував, що може схилити шальки терезів на їхню користь.
Ігор Клименко,
виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ (50 років)
Ігоря Клименка можна зарахувати ще до «аваківських» кадрів. Він навчався у Харківському військовому університеті, закінчив магістратуру Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство». До системи МВС Клименко потрапив у 1998 році. На початках проходив службу на посадах психолога та керівника центру практичної психології Департаменту кадрового забезпечення у Харківській області. Згодом захистив дисертацію на здобуття статусу кандидата психологічних наук і доктора психологічних наук. Деякий час перебував у складі оперативного взводу спеціального миротворчого підрозділу МВС в Косові.
З 2011 року Клименко вже перебуває на посадах заступника і начальника управління інспекції з особового складу Департаменту кадрового забезпечення МВС. У 2015 році очолив аналогічний департамент в новоствореній Нацполіції, біля витоків якої стояло ще міністерство під керівництвом Арсена Авакова. А далі вже йшов по кар’єрних сходинках у цій структурі: обіймав посаду заступника голови Нацполіції Сергія Князєва, а в 2019 році дослужився до її керівника.
Тепер у Клименка, який раніше не був помічений у великих скандалах, – новий виклик. Як і в Офісу президента, який під час війни постав перед непростим вибором: або робити ставку на стовідсотково системну людину, або експериментувати з цивільним міністром. Власне, останній варіант випробували на правнику Денисові Монастирському, який до того, як очолити міністерство, не працював в його структурах. За великим рахунком, загиблий міністр не мав жодного стосунку до органів до свого призначення, але і його попередник Арсен Аваков, призначений у буремному 2014 році, також був людиною не з системи. Але через політичні хитросплетіння йому вдалося просидіти у кріслі дуже довго.
Втім, у Монастирського, якій змінив «вічного» Авакова, за відносно спокійних обставин був час, аби увійти в курс справ. У нового міністра, якщо він прийде зі сторони, такого часу буде обмаль, і саме цей фактор грає на користь системного Клименка. Поки що команда заступників, окрім загиблого Євгенія Єніна, у «в.о.» голови МВС лишається та сама, що була за його попередника. Але й сам він – поки не міністр.
Денис Маслов,
голова парламентського комітету з правової політики, фракція «Слуга народу» (39 років)
По суті, призначення добре відомого депутатському корпусу Маслова стало б повторенням варіанту з несистемним міністром Монастирським, який також вийшов з лав пропрезидентської сили. Якщо Монастирський очолював комітет з правоохоронної діяльності, то Денис Маслов – з правової політики. Нардепом Маслов став не відразу після виборів: мандат він отримав лише коли список «слуг народу» вчергове посунувся через обрання Олександра Ткаченка міністром культури та інформполітики. Так само головне крісло в комітеті він посів після того, коли його звільнив новоспечений генпрокурор Андрій Костін.
Маслов закінчив юридичний факультет Дніпропетровського національного університету ім. Гончара за спеціальністю «правознавство». Має другу вищу освіту за спеціальністю «Банківська справа». Важлива деталь – Маслов є земляком президента, він із Кривого Рогу.
Нардеп працював арбітражним керівником, суддею Дніпровського суду Дніпродзержинська (нині – Кам’янське), очолював Дніпропетровське відділення Асоціації правників України, є членом регіональної ради з питань реформ у сфері юстиції. Ще в 2010 році Маслов отримав ліцензію адвоката з кримінального та господарського права. До свого депутатства числився керівником та власником адвокатського об’єднання «Лоуатек» та ТОВ «Авін Трейд», основним видом діяльності якого є торгівля зерном і насінням.
Якщо судити з новин про Маслова на партійному сайті «слуг народу», останнім часом депутат найбільше опікувався питаннями запуску Вищої ради правосуддя, впровадженням електронного суду, допуском Червоного Хреста до українських полонених, покаранням росіян за воєнні злочини та створенням спецтрибуналу для російського вищого керівництва.
«Маслов – рівновіддалений від наших груп, навіть не скажеш, що він «чийсь», – кажуть про свого колегу з хвоста списку (138 місце) джерела в «Слузі народу». &
Джерело
