Чоловік Анастасії — морський піхотинець, захисник Маріуполя. Вже пів року Костянтин перебуває в російському полоні. Востаннє дівчина бачила коханого у січні.

На вході до квартири Анастасії стоять берці Костянтина зі слідами військових полігонів та українських степів. Дівчина пояснює: залишила їх там спеціально, адже вірить у прикмети — це символ, що чоловік точно повернеться.

З того часу, як бачила чоловіка востаннє, Анастасія весь час носить з собою його жетон-смертник. Його Костянтин лишив дружині, бо йшов на війну з впевненістю, що ця річ йому там не знадобиться.

"Я його ношу завжди з собою, щоб частинка моєї рідної людини, моєї любові завжди знаходилася зі мною поруч. Ось тут", — показує на серце Анастасія.

Коли чоловік поїхав до Маріуполя, спілкувалися через смс-повідомлення та телефоном. Костянтин писав, що не дивлячись на труднощі, триматимуть оборону до кінця.

"Розповідав як сніг топили, тому що води не було. За весь час, як було повномасштабне вторгнення, один раз підвезли Starlink, не знаю, яким чудом просто. І генератор. Тоді ще був зв'язок. Вони змінили позицію. Але після того, як вони змінили позицію, буквально через декілька днів, туди прилетіло, і згоріло майже все, що в них було", — пригадує розмови з чоловіком Анастасія.

"Ми довоювалися", — таке повідомлення вранці 12 квітня отримала Анастасія. Дівчина з жахом згадує той день.

"Це було приблизно о 8:00. Мені просто приходить повідомлення в Інстаграмі від чоловіка, що все. "Ми довоювалися. У нас нічого немає. Ні їжі, ні боєприпасів. Ми чотири рази намагалися пройти до іншої позиції. Нам сказали, або ми залишаємося тут вмирати, або ми здаємося в полон", — пригадує дружина морпіха.

Приблизно о 13:00 зв'язок з Костянтином обірвався. Анастасія писала запити у різні інстанції: від Червоного Хреста до Головного управління розвідки. Проте відповідь отримала не одразу.

"Мій тато працює в Естонії багато років вже, він подав заявку в Міжнародний Червоний Хрест саме в Естонії. І через два тижні ми отримали підтвердження з Росії, що він в полоні у Російській Федерації", — говорить дівчина.

Три тижні тому Анастасія отримала від коханого лист, переданий Міжнародним Червоним Хрестом, де чоловік пише, що живий. Дівчина каже, спілкується з дівчатами зі Штабу підтримки морської піхоти. Від них чує про розповіді полонених, які повернулися додому. Всі говорять про холодні камери і раціон – кілька ложок каші на день.

Анастасія два з половиною місяці готувала для українських військових, які стояли на блокпостах. Це, а також книги і малювання – відволікає від думок про війну.

Дівчина просить жінок морпіхів, аби вони порушували цю проблему і не боялися про неї говорити, адже додому повинні повернутися всі українські захисники.

Читайте також

Наслідки російських обстрілів. У миколаївських лікарнях перебувають понад 500 травмованих

Російські війська обстріляли два райони Миколаївщини

У Баштанському районі, що на Миколаївщині, перевернувся автомобіль з 6 людьми всередині

Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.

Джерело