Серпень зазвичай місяць відпусток, але не цей. Нинішній серпень відпусток не передбачає. Це серпень надзусиль, як Збройних сил, так і всіх інших. Країна не має права прогуляти місяць, який має стати основним у швидкому аналізі викликів і формуванні рішень, втілення на які лишиться хиба що вересень-жовтень. Отже, аналіз лише п'яти викликів, які є ключовими для України на найближчі півроку.

1. Виклик воєнний

Серпень є вкрай важливим місяцем для воєнної ситуації, оскільки на вересень Росія планує проведення псевдо референдумів на окупованих територіях та їх анексії за кримським сценарієм. Відповідно контрнаступ вже буде трактуватися як «наступ на російські території» і може призвести до загальної мобілізації чи навіть застосування тактичної ядерної зброї.

Серпень – той період, коли ведення бойових дій не ускладнюються погодними умовами і коли якраз має підійти західне озброєння, проте противник все ж досі має суттєву перевагу в техніці.

Суспільство чекає контрнаступ, який публічно оголошували всі, кому не лінь. Натомість The Times пише про 25 тисяч росіян, що готуються оточити Миколаїв. Плюс нас цілком можуть очікувати серйозні втрати у битві на Донеччині і наступ росіян на півдні. Вже за місяць командуванню треба буде вирішувати і питання ротації тих, хто півроку на передку. І явно втомився…

Війна з лінією фронту у 2.5 тис.км – це надзвичайно складна і небачена за останні 70 років історія.

2. Виклик Економічний

Українська економіка з очевидних причин йде в круте піке. Міжнародна допомога є далеко не такою значною, як сподівалися, натомість країна за умов відсутності інвестицій і зруйнованої логістики не може нормально функціонувати.

Сільське господарство, як основна експортна позиція, має величезні логістичні проблеми і по факту не може відвантажувати продукцію. Металургія, як друга позиція, зруйнована. Переробка, наприклад нафти, знищена, промисловість і машинобудування під постійними ракетними ударами.

Інвестицій в цих умовах бути не може. Логістика надто складна і дорога. Ринок суттєво звузився і купівельна спроможність теж. Друк грошей може вже в ближчій перспективі призвести до неконтрольованої інфляції.

Можна сказати, що запас міцності країни, що створювався непопулярними реформами з 2014 року, вичерпався. Проте, треба відзначити що українська банківська система, попри надскладні обставини, виявилася дієвою і життєздатною.

3. Енергетичний виклик

Нікого не здивую, якщо скажу про найскладнішу зиму за всю історію незалежної України, яка нас чекає. Вперше в нас немає ні запасів газу, ні запасів вугілля, які б бодай наближувалися до мінімально необхідних. Це означає, що сподіватися на теплову генерацію не доводиться.

Очевидно, що головна надія на досвід минулого року, коли країна пройшла зиму дивом – на працюючих всіх до єдиного атомних енергоблоках. Проте, зважаючи на окупацію Енергодару, Запорізька АЕС з високою долею ймовірності буде переключена на російську систему, відтак, це значний мінус. Очевидно, що і споживання буде меншим – непрацююча промисловість і значно менша кількість населення.

Проте, є інша загроза – постійні ракетні обстріли об’єктів інфраструктури, які можуть залишити українські міста без світла і тепла. І це привід вже сьогодні максимально думати про вкладення в енергоефективність та нові технології – від сонячних батарей і накопичувачів, до банальних твердопаливних котлів і дрів.

4. Демографія

Ця осінь може стати критичною з точки зору серйозної зміни демографії. Дітей, які підуть в школи за кордоном і зможуть там асимілюватися, буде вкрай складно потім повернути до України.

Поки за опитуванням Київської влади 70% дітей збираються повернутися до київських шкіл, але у випадку активізації воєнної ситуації, ці люди знов поїдуть, і вже з усвідомленою необхідністю пошуку роботи і тд. Це вже буде значно свідоміша еміграція, аніж в лютому.

Далі вже буде питання виїзду чоловіків за кордон. На валізах сидять дуже багато – від представників робочих спеціальностей, до програмістів. За моєю інформацією, виїхали і не повернулися за програмою «Шлях» декілька сотень тисяч чоловіків, величезний відсоток з тих, хто мав повернуся ледь не під гарантії держави…

До завершення війни і усвідомлення її результатів відтік людей з України буде зростати. Кількість можливих втрат зараз лише пробують вгадати демографи, але серед них звучить цифра у 25-30 мільйонів…

Плюс загиблі… Про кількість нам не кажуть, але очевидно, що це багатотисячні втрати… Чоловіків у найпродуктивнішому віці…

5. Політичний

Україна – демократична держава по своїй суті, і обмеження свободи українцями переживаються особливо гостро. Достатньо зауважити, що саме питання свободи і демократії є причиною двох революцій в країні. Нинішні обмеження пояснюються війною, але спокуса зловживання владою на тлі повної політичної керованості правоохоронними органами, цілком може дестабілізувати внутрішню ситуацію.

До цього варто додати і повну руйнацію інституцій, які в час війни по суті були демонтовані. Хтось вважає це потребами реального часу і легко мириться з монополією Офісу президента на владу. Але демонтований уряд і демонтований парламент – це ті інститути, які б мали брати на себе великий шмат роботи із вирішення болючих питань, бути локомотивами зміни в економіці, готуватись до зими і тд… Але які де факто не мають повноважень на прийняття рішень. Жодних.

Врешті, це і призводить до того, що СБУ на всю країну поширює фейки як, наприклад, про ліквідацію «мільйонної ботоферми» чи проводить обшук за видобуток піску в 2017 році, насправді займаючись виконанням політичних забаганок… В час війни це означає мінус один інститут, що мав би виявляти загрози нацбезпеці, які надто очевидні. Але ні.

До цих викликів докладається серйозна втома від війни – як за межами України в світі, через величезний ріст цін на енергоносії, так і, зрозуміло, всередині країни…

На тлі цих викликів, звісно, є і втішні перспективи. Принаймні, українське суспільство тепер значно більш єдине в питаннях армії, віри і мови, тобто в глибинних і засадничих речах. Тому тепер всі основи для розвитку є. Лишилось здолати виклики, завершити війну і отримати ресурси…

Джерело