Вітаю, пане посол. Ми говоримо напередодні визначної події - Україна та Молдова отримують статус кандидата у члени Європейського Союзу. Хочу розпочати із запитання, а що не так з Грузією?

Як ви зазначили, Україні та Молдові присвоїли статус кандидата. Грузії сказали, що у них є європейська перспектива, але статус кандидата вони отримають лише після певних реформ. І я думаю, що причиною цього є політична поляризація в Грузії, про що сам ЄС і згадав у своєму рішенні. Над чим їм потрібно працювати насамперед – це поляризація. В ЄС досить добре пам’ятають угоду Шарля Мішеля від 19 квітня минулого року. Вони намагалися досягти порозуміння щодо протистояння з опозицією, яка отримала місця в парламенті. Пролунали звинувачення у фальсифікації виборів, тож вони намагалися знайти вихід і робили це, консультуючись з усіма партіями. Об'єднаний національний рух відмовився підписати угоду Шарля Мішеля після її узгодження. Так тривало кілька місяців, потім влада також відкликала свій підпис, і після цього Об’єднаний національний рух таки підписався.

Тож такі ігри в Грузії з точки зору політики та поляризації, я думаю, викликали у ЄС багато занепокоєння. Також існують звинувачення з боку опозиції про відступ від демократії у Грузії, які підхоплюють деякі, наприклад, члени Європейського парламенту. І це, ймовірно, також вплинуло на рішення ЄС.

Хочу уточнити. Молдова обрала проєвропейський уряд не так давно?

Так.

І все ще має низку проблем із процедурами і демократією?

Так.

Тож чи не слід визнати, що найбільшою перешкодою на шляху до Європи є проросійський уряд?

Я б так не сказав, ні, я так не думаю, Молдова була в зовсім іншому становищі всього кілька місяців тому і провела дуже мало реформ, навіть у порівнянні з Україною. Але якщо ви подивитеся на карту, то якщо Україну збираються включити до Європейського Союзу, де вже є Румунія, Болгарія, то Молдова начебто стоїть осторонь як острів. Це було б потенційним місцем поганого управління, корупції та російського впливу. Тому ЄС має стратегічний сенс сказати, що Молдова також має бути частиною європейської родини. І всі усвідомлюють, що це не завтра. Це не членство в ЄС за тиждень. Це створює перспективу, щоб країни фактично могли виконувати роботу та бути успішними.

Раніше ЄС вимагав від країн провести всі реформи, але не обіцяв нічого натомість. І ось це змінилося. Тому я думаю, що у Молдови, як ви сказали, попереду довгий шлях. Але ЄС приймає своєрідне стратегічне рішення, що ці "сірі зони" шкідливі для Європи.

Грузинський прем‘єр-міністр Гарібашвілі сказав, що Грузія заслуговує на кандидатство у ЄС більше, ніж Україна. І що єдина причина, чому Україна отримує статус, це війна. Ми не хочемо війни, додав він. Ми розуміємо, що він почувається ображеним. Але все ж таки, чи є тут війна головною причиною здобуття кандидатства?

Ну, по-перше, неправильно говорити, що Україна отримує щось через війну. Тому що, ви знаєте, на Грузію напали 2008-го, на Україну 2014-го. Це не новина, що іде війна в регіоні, що Росія нападає на людей, це відбувалося і раніше. Насправді відбулося те, що ЄС нарешті вирішив, що він збирається прийняти членів з цієї частини світу, про що він ніколи раніше не говорив. І це зворотний бік війни, який демонструє Україна. У вас сильне почуття європейської ідентичності, національної ідентичності, ви захищаєте свою країну і відстоюєте цінності, на яких базується Європа.

Окрім того, Європа зараз зблизька, в жорсткому, жахливому, неконтрольованому вигляді бачить агресію Росії з усім, що Росія наробила. І я думаю, що Європа визнає, що це небезпечно. ЄС у небезпеці, допоки існують ці сірі зони, які створюють можливості для війни в Європі. Тому справа не стільки в тому, що Україна веде війну, і не в тому, що якби Грузія воювала, то отримала б те саме. Усе якраз навпаки. Це захист цілої Європи, що й потрібно усім європейцям. Це зміна стратегічної перспективи ЄС, і це не виключає Грузію. Грузинам лише кажуть: ви були лідерами у багатьох сенсах, у нас є певні занепокоєння. Виправте це.

У продовження теми Молдови. З ваших відчуттів, чи доведеться їй заплатити за своє кандидатство, чи Путін її відпустить, принаймні поки що?

У Путіна зайняті руки, він намагається захопити Україну, і це в нього виходить не дуже добре. Тому я не думаю, що зараз він багато на що здатний в Молдові. Те, що я вважаю більш вірогідним, радше, ніж військові, це квазіюридичні кроки. Він уже визнав так звані Луганську і Донецьку народні республіки як незалежні держави, я думаю, що він прокладає шлях, щоб спробувати анексувати ці території, можливо, також створити якусь Херсонську республіку і анексувати її також. І він цілком міг би ухваити рішення про анексію Придністров’я або цілком імовірно - Абхазії та Південної Осетії. Це все можливості для нього сказати, що він відбудовує Російську імперію.

Давайте відверто, українська економіка зараз вже частково зруйнована, а війна триває, і це ще не кінець. Наскільки я розумію, відновлення триватиме роки. Це ще одна перешкода, щоб розпочати реальні переговори про членство у Європейському Союзі?

Ні, я вважаю, що це насправді перевага, тому що Україні все одно доведеться відбудовуватися, і вона отримає велику допомогу з російських заморожених активів, від Європейського Союзу, від Сполучених Штатів, від інших. Тож можна буде будувати так, щоб українську економіку та інфраструктуру зрівняти з ЄС.

Наведу простий приклад. Візьмемо залізницю. Європейська та українська колії відрізняються, тому що Україна має спадщину радянського минулого. Тепер, коли колії були зруйновані, в деяких місцях їх доведеться відбудовувати. Я знаю про бажання побудувати колії хоча б з Одеси до Львова і звідти до Польщі, або з Києва до Польщі, перебудувати їх за європейськими стандартами. Це не лише допоможе урівняти Україну з Європою в плані транзиту та пасажирів, це також сприятиме експорту українських товарів до ЄС, а також до портів Європи. Тож це буде перевагою для України, цього не було б зроблено, якби все працювало нормально, ви б не вкладали в це гроші.

І насамкінець - коли на вашу думку зможуть розпочатися реальні переговори про членство?

Я думаю, що війна буде фактором, люди будуть дивитися, що можна зробити зараз, а де потрібно почекати, щоб закінчилася війна. Я думаю, що вони зроблять звіт про прогрес наприкінці 22-го року. Це вже частина рішення, яке буде ухвалено в червні. Далі спостерігатимуть протягом наступних шести місяців і складатимуть звіт про прогрес. І тоді вже після цього звіту, десь 2023-го, вони потенційно можуть вирішити і сказати "ОК", почнімо переговори про вступ і відкриймо один із найпростіших розділів, будь-який, щоб надіслати політичний сигнал і створити певний імпульс. Але це все однаково означає, що це займе досить багато часу.

Читайте також:

"Ляпас" Януковичу, кепкування із Порошенка: як європейці допомагали Україні в наближенні до ЄС

Якби Україна була в Євросоюзі, Путін би не наважився на повномасштабну війну - голова комітету ВР

Історичний саміт: чому кандидатство України в члени ЄС називають "авансом"