Беззбройні хлопці підняли руки, коли побачили ворожу колону, але окупанти на це не зважали. Слідчі і далі документують воєнні злочини російських військ під час окупації. Лише на Чернігівщині загинуло 478 цивільних, йдеться в ТСН.

До кімнати 17-річних братів-близнюків Євгена та Богдана мама Оксана тепер рідко заходить, каже, бути тут  -  нестерпно боляче. «Стільки планів у них було і все обірвалось в одну минуту, в одну секунду. Краще б вони спалили цю хату, забрали усе, тільки б дітей лишили»,- плаче жінка.  

14 березня її синів розстріляли російські військові. В селі Мохнатин вони не дислокувались, стояли за три кілометра звідси. Проте колони російської техніки постійно рухались через село. І час до часу російські військові заходили в будинки селян.

Микола був удома, коли почув гудіння ворожої техніки. Каже, конвой супроводжував машини з паливом та боєприпасами. Бачив два БТР та БМП. І раптом почув кулементу чергу, а потім постріли з гармати. Коли підійшов ближче, на узбіччі побачив поранених хлопців. «Я досі не можу - це шок був. Я бачу, що близнюки лежать удвох. Мишко розмовляє з ними. Женя вже практично не реагував ні на що. Лежав, у нього три кульові поранення було», - розповідає чоловік.

З іншого боку вулиці, лежав їхній найкращий друг Валентин. Саме в нього росіяни стріляли з гармати. Тіло хлопця було сильно понівечене – відстрелила нога і потрощений череп

Російські війська відкрили вогонь по хлопцях, коли ті просто йшли по вулиці рідного села. Батько вбитого Валентина Якимчука каже, підлітки підняли руки, коли побачили колону, але це не зупинило окупантів.

Його 18-річний син навчався на першому курсі в Чернігівському політехнічному інституті. Коли російські війська вторглися на територію України, батько забрав його з Чернігова до села.

«Радість тільки була моя в житті – це син. Це все важко перенести, коли ти все це бачив. Ну, потім його людей закрили, щоб ніхто не бачив, бо не можна на таке дивитись, але я ж то бачив, воно лишиться на все моє життя в голові. Оця картина», - додає батько вбитого.

На постріли прибігла лікарка пані Олена. Каже, в близнюків була сильна крововтрата. «Стріляли не по ногам, стріляли всім в грудну клітину, щоб вбити, а не настрахати. Це не можна зрозуміти, пояснити», - каже лікарка  Олена Шолох.

Євген помер на місці, Богдана - намагалися врятувати, хлопця завантажили в машину і через окуповані села намагалися прорватися в лікарню до Чернігова. «Ми вже не думали ні за колони, хоча вони стояли навколо по полях, ми вчепили білу пов’язку і поїхали. Ми їхали, а він весь час казав, що мені погано, мені погано. Ми не знали куди їхати, провели нас через болото. Ми проїхали через болото і поїхали лісом, а коли приїхали до лікарні, він уже помер», - розповідає мама близнюків.  

Євген та Богдан закінчували третій курс Чернігівського ліцею, майбутні електрики. Мама каже, вже навіть підпрацьовували. Були товариські та завжди готові прийти на допомогу.

Батьки вбитих підлітків дали свідчення прокуратурі. Кажуть, за ці воєнні злочини мають відповісти як виконавці, так і той, хто дав наказ стріляти в дітей.

«Якщо в нього буде велика сім’я і кожен рік він буде втрачати найближчих людей, от тоді вони зрозуміють, як це боляче втрачати  дітей», - каже жінка.

Читайте також:

Волонтери на Київщині бачать збільшення покинутих тварин, які блукають голодні і поранені

"Тру-ля-ля ми їба*м москаля": ТрО на Харківщині показала, як за допомогою новітніх технологій знищує лігво ворога

Литовці впритул до кордону з Росією слухають звуки навчань: світові експерти оцінюють ризики нападу