Це була найбільша садиба з тих, яку колись будувала козацька старшина. Ця резиденція була гордістю власника. Але через ім'я того ж власника вона була приречена на загибель та забуття. Це – маєток гетьмана Мазепи на Гончарівці біля Батурина.
Про велич та падіння маєтку Суспільному розповів чернігівський історик Володимир Пилипенко.
У середині 17 століття на більшості земель Лівобережжя та Правобережжя виникла нова держава – Військо Запорозьке, або Гетьманщина. Новою елітою нової держави стала козацька старшина. І, як і годиться еліті, свою владу, багатство та силу вона почала демонструвати і через власне житло. А так як час був тривожний, то житло мало бути в першу чергу надійним. Саме тому маєтки козацької старшини елементи фортифікації. Із поширенням артилерії старі і добре знані на українських землях дерев'яні паркани, вежі та брами вже не справлялися із обороною і їх довелося перебудовувати. Із середини 17 століття почали ширитися житлово-оборонні комплекси, які мали назву « palazzo еn fortezza» — палац і фортеця. Зазвичай житловий палац оточували земляними валами, ровами і бастіонами, які забезпечували значно кращий захист від артилерії, ніж старі дерев'яні стіни.
Гарним прикладом такої архітектури став маєток гетьмана Мазепи на околиці столичного Батурина у районі Гончарівка. Будівництво на Гончарівці розпочалося на початку XVIII століття. Це був час найбільшої політичної та економічної могутності Івана Мазепи. Місце для будівництва було зручним і надійним – висока тераса річки Сейм.
У цьому маєтку Мазепа приймав послів та гостей, відбувалися урочистості та регулярні банкети. На оздобу маєтку гетьман не скупився, тут працювали кращі вітчизняні та іноземні майстри, тут зберігалася колекція коштовностей, зброї та бібліотека.
Проте маєток існував не довго. На початку листопада 1708 року московські війська на чолі із Мєншиковим взяли Батурин у облогу. Вони мали наказ знищити столицю Гетьманщини в покарання за те, що гетьман Іван Мазепа обрав співпрацю зі Швецією і перспективу життя у правовій європейській державі замість напіврабського існування під владою Петра І. 2 листопада 1708 року Батурин зі значною частиною мешканців було знищено. Звісно, палац гетьмана був пограбований і спалений. З того часу садибу на Гончарівці не відновлювали, хоча у сам район батуринського передмістя жителі повернулися.
Так виглядав маєток Мазепи у 1726 р.:
«Двор з садом на Гончаровце, где он Мазепа сам жил, в оном дворе каменные палаты пустые и разбитые, там же церковь деревянная цела с некоторой частью иконостаса, в оном дворе гай березовый и около его поле пахотное».
На сьогодні відомо кілька описів садиби на Гончарівці. Якщо додати їх до археологічних робіт, які розпочалися ще наприкінці 1980-х років, а найактивніше відбувалися на початку 2000-х, то можна спробувати реконструювати планування садиби. Цікаво, що площа садиби була велика – майже 9 га, а забудови було не багато. Відомо про палати гетьмана, церкву, кілька службових приміщень, в’їзну браму, арсенал.
Також добре відомий історикам малюнок Фридриха-Вільгельма фон Бергхольца, який 1744 року відвідав Батурин і замалював стіну головного палацу. На підставі цього малюнку можна зробити реконструкцію всього палацу.
Зараз на Гончарівці ведуться археологічні дослідження, працюють археологи Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка та співробітники заповідника у Батурині.
На жаль, жодної будівлі із часів Мазепи тут не збереглося. Та й не могло зберегтися.
Російська імперська влада оголосила гетьмана Мазепу головним "зрадником" держави і впродовж століть старалася всіляко очорнити його ім'я та все, що він робив для України.
Тому про відбудову чи дослідження Гончарівки не йшлося. Руїни цегляних будівель з часом розібрали на цеглу, а поруч виник глиняний кар’єр. На сьогодні лишилася лише частина оборонних ровів і валів, що поросли деревами, та земляні бастіони вздовж ти х же валів.
Читайте також:У Чернігові почали відбудовувати зруйновану під час обстрілів церкву святителя Феодосія
Джерело
