Кремль не втомлюється періодично нагадувати світовій спільноті, що РФ – ядерна держава. І політики, і пропагандист Путіна не втомлюються натякати, що в разі чого, якщо їх образять остаточно, вони можуть не стриматися і застосувати найпотужнішу зброю. Поки що росіяни щосили стримуються, бо «миролюбні». Цікаво, що після кожної такої загрози світова спільнота починає «ображати» країну-агресорку ще більше. Принаймні, так вважають самі ж російські політики та пропагандисти.

Про те, якою саме «ядерною палицею» загрожує всьому цивілізованому світу Росія, наскільки ця «палиця» є небезпечною, і для кого насправді призначені гучні заяви про можливе застосування ядерної зброї, розповідає «Главком».

Підсумки атомних погроз

І ось 20 квітня було здійснено перший випробувальний пуск нової російської міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат», яка, за словами офіційної Москви, є найпотужнішою у світі, і здатна доставити ядерні боєголовки до США. Світова спільнота ці випробування не вразили і не злякали. Ефект був зворотнім: через тиждень у Німеччині відбулася зустріч міністрів оборони 40 держав світу, на якій було заявлено про надання всебічної військової допомоги Україні, у тому числі – і важким наступальним озброєнням, а не лише оборонним.

Погрози Росії посилилися. Глава «Роскосмосу» Дмитро Рогозін пообіцяв найближчим часом провести ще як мінімум три випробувальні запуски «Сармата». А у своєму блозі розповів, що вороги навіть уявлення не мають, яка нова ракета величезна та грізна, і навіть без головної частини з бойовими блоками (а це третина всієї довжини ракети) вона займає мінімум півтори залізничні платформи.

8 травня той же Рогозін заявив, що Росія може знищити країни НАТО за допомогою ядерної зброї за пів години, але додав, що РФ не повинна допустити ядерної війни, тому що її наслідки позначаться на Землі. «Натомість Росії доведеться перемагати сильнішого в економічному та військовому відношенні ворога звичайними збройними засобами», – зазначив глава «Роскосмосу». Ефект знову зворотній: наступного дня президент США Джо Байден підписав закон про ленд-ліз для України.

Піар на «Сатані»

12 травня колишній фейковий президент РФ Дмитро Медведєв виступив із грізним попередженням: «Накачування країнами НАТО України зброєю, підготовка її військ до використання західної техніки підвищують ймовірність відкритого конфлікту НАТО з Росією, який має ризик переходу у повноцінну ядерну війну».

У тому, що Росія має ядерне озброєння, ніхто, власне, не сумнівається. Але постає питання: а якої воно якості? Тим паче зараз, коли країна-агресорка дуже часто почала згадувати нову ракету «Сармат», говорячи про неї як чудо-зброю?

Після першого (і поки що останнього) випробування «Сармата» російські офіційні ЗМІ повідомляли, що на Заході нову ракету вже назвали «Сатана-2». Посилань на іноземні засоби масової інформації, втім, не було, але все одно звучало переконливо.

Радянська міжконтинентальна балістична ракета української розробки Р-36М, за класифікацією НАТО – SS-18 Satan («Сатана»), є найпотужнішою МБР з усіх існуючих у світі. І тому прив'язка «Сармата» до «Сатани», на думку Кремля, має наводити на потенційного супротивника ще більший жах. Однак жодного зв'язку між цими двома ракетами немає.

Перше покоління

Історія радянських міжконтинентальних балістичних ракет розпочалася з виробу Р-7, створеного в конструкторському бюро під управлінням житомирянина Сергія Корольова. Це була перша у світі міжконтинентальна балістична ракета з головною частиною, що відокремлюється, яка пройшла успішні випробування і 21 серпня 1957 року доставила боєголовку на міжконтинентальну дальність. Прийнято вважати, що ця відстань складає понад 5,5 тис км.

Модифікація Р-7А, зі збільшеною дальністю польоту – з 8 тис. км до 11 тис. км, була прийнята на озброєння в 1960 році і знята з нього в 1968-му. Проблема в тому, що перша розгінна ступінь двоступінчастої ракети була з чотирма руховими блоками, які кріпилися зовні, і в результаті ракета виявилася дуже громіздкою.

Для того, щоб запустити цю ракету наземного базування, потрібно було будувати спеціальні стартові комплекси, з газовідвідним котлованом (глибиною до 40 м), та під'їзними залізничними коліями. Час підготовки для запуску становив не менше 20 годин, а поява у США висотних літаків-розвідників Lockheed U-2 робила подібну витівку з Р-7А досить безглуздою – була велика ймовірність знищення ракети разом із комплексом на стадії підготовки до пуску, звичайними бомбардувальниками.

Але слід зазначити, що на базі Р-7 потім було створено ціле покоління цивільних ракет-носіїв, які вивели на космічну орбіту Білку та Стрілку, Гагаріна та Терешкову. Не кажучи вже про численні супутники. Усі модифікації «Сходу» та «Союзу» – це діти, онуки та правнуки бойової ракети, створеної Сергієм Корольовим.

Усвідомивши, що будувати для запуску міжконтинентальних ракет стартові комплекси, подібні до тих, що існують зараз на космодромах у Байконурі чи Плісецьку – це шлях у нікуди, радянське керівництво поставило завдання створити більш компактну ракету. У результаті конструкторське бюро Сергія Корольова створило міжконтинентальну балістичну ракету Р-9, яку після деякого доопрацювання було прийнято на озброєння під індексом Р-9А.

Ця ракета, яка знаходилася на озброєнні в 1965-1976 роках, мала в порівнянні з Р-7А величезну перевагу – позбавившись зовнішніх блоків, вона змогла стати ракетою шахтного базування, що робило її непомітною для літаків-розвідників. Крім того, значно зменшувалась вага, а отже – збільшувалася дальність польоту.

Р-9А – перша радянська міжконтинентальна балістична ракета, у розробці якої взяло участь українське підприємство. Зокрема, систему управління ракетою було розроблено харківським науково-виробничим об'єднанням «Електроприлад», нині – «Хартрон». Р-9А, як і Р-7А, за радянською (і потім російською) класифікацією відноситься до міжконтинентальних балістичних ракет першого покоління.

Друге покоління. Три в одному

У 1962 році був розроблений стратегічний ракетний комплекс Р-36, головною особливістю якого була бойова частина ракети, що поділялася на три блоки. Тобто міжконтинентальна ракета вперше в історії була здатна нести три ядерні боєголовки, яким було простіше подолати систему ППО супротивника: може, один із трьох блоків до мети і долетить.

Примітно, що розроблено нову ракету вже в Дніпропетровську, в конструкторському бюро «Південне». Головним конструктором був Михайло Янгель, як