Вишиванка

Вишиванка – символ України,

Кожної великої родини,

Нашої історії та мови

Залюбки вдягаємо її знову.

(Автор невідомий)

***

Вишиваночка

Щоб вишиваночку вдягати,

Вагомий привід нам не треба мати.

Її ми хочемо носити кожен день,

Співать народних в ній пісень!

(Автор невідомий)

***

Вишиване платтячко

Плаття-вишиванку

Одягаю радо,

Буду в ній сьогодні

з друзями гуляти.

Мені личить унікальний

Одяг наш національний!

(Автор невідомий)

***

Одягаю вишиванку

Синьо-жовта стрічка

В мене у волоссі.

Я хоч ще маленька

Та заплітаю коси.

Одягаю вишиванку

Та іду в садочок зранку.

(Автор невідомий)

***

У садку попросили

У садку нас попросили всіх до свята

Вишиванку з дому взяти.

Зранку ми її попрасували,

акуратно із собою взяли.

Одягнули у садку й закружляли у танку!

(Автор невідомий)

***

На свята уся сім′я

На свята уся сім′я

Мама, тато й навіть я,

Вишиванки одягаєм

В центрі міста ми гуляєм.

Хай всі знають, що родина

Любить неньку-Україну!

(Автор невідомий)

***

Я вишию сорочку

Я вишию сорочку кольорову

Й по білім світі гордо в ній піду.

У ній зустріну пору світанкову

І щастя світле я у ній знайду.

Я – українець! Дуже гордий з цього.

Несу у світ традиції свої

Для себе в Бога не прошу нічого,

Все в мене є: і гори, і гаї,

Поля родючі, повноводні ріки,

Озера сині, чисті небеса...

Я син землі від роду і навіки,

В краю, де поруч казка і краса.

Я – українець з щедрою душею,

На вишитому рушникові хліб несу.

Горджуся Україною своєю

І в серці бережу її красу,

Історію, традицію і пісню,

Й правдиве слово-думу Кобзаря...

То ж вишиванку я до серця тисну

І вірю, що зійде моя зоря.

(Надія Красоткіна)

***

Якщо людина хоче вишивати

Якщо людина хоче вишивати,

Знайдеться в неї голка, нитка, час...

Зуміє всі відтінки підібрати,

Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.

Якщо людина хоче вишивати,

Побачить в цьому радість і красу.

І по узорах буде мандрувати,

І вишиє на квіточці росу,

І створить диво, первозданну казку,

Їй усміхнеться сонечко в вікні,

Бо відіб’ється і любов, і ласка

У хрестиках на білім полотні.

(Надія Красоткіна)

***

День вишиванки

День вишиванки. Це великий день,

Бо люди згадують сім’ю, родину.

Як шила мати і вела пісень,

Сорочку гарну вишивала сину.

Лягав собі узор на полотні,

А мати шила і думки вплітала.

Так долю вишивала день при дні,

Щоб добра доля сина не минала.

А як же вишивала рушники

І дарувала дітям на дорогу…

Щоб діти подолали всі шляхи

Й верталися до рідного порогу.

В тих вишиванках думи і пісні,

Про щастя мрії, туга за синами,

Тривога вічна, гарні дні ясні,

До Бога звернення — молитва мами.

(Надія Красоткіна)

***

Вишивала мама

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

– На, вдягай, синочку!

В нитці – сонце золоте,

Пелюстки багряні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся,

Підійду і обніму

Я свою матусю.

(Вадим Крищенко)

***

Сорочка-вишиванка

Сорочка-вишиванка! Модно й гарно!

Всі різні, двох однакових нема,

Як і людей знайти подібних марно,

Однакових нема, усе дарма.

Робота кожна індивідуальна,

Узор чи колір треба замінить.

Для сина він тепер уже сакральний,

Це оберіг, що завжди захистить.

Вкладає мати душу в вишиванку

І вся любов у хрестиках живе.

Буває, що й не ляже до світанку,

А за вікном он Місяць вже пливе

І заглядає в хату, заглядає…

Свій промінець, мов ниточку, дає.

А мати і часу не помічає,

Все вишиває й думає своє…

(Надія Красоткіна)

***

Вишиванка

Узор вручну, широка планка,

Легенький запах ковели.

Моя сорочка вишиванка ,

Вся ніби сплетена з трави.

Дніпра потоки, степ , простори,

По лівій, правій стороні.

Червоно – чорні всі узори,

Мережив ряд на полотні.

(Леся Вознюк)

***

Вдягни свою чудову вишиванку

А українська вишиванка — диво,

У ній народу код, його душі.

І кожному в ній зручно і красиво,

Вдягнути ж вишиванку поспіши.

І гордо йди у ній по цілім світі,

Та мовою своєю розмовляй!

І хай сміється сонечко в зеніті —

Ти рідного свого не забувай!

Бо в ньому все — ліс, гори і долина,

І річечка, й маленьке джерельце,

Твій рідний край, чарівна Україна,

І мати, й батько — пам’ятай про це!

І хліб на вишиванім рушникові,

І пісня, що до серця пролягла,

І краєвиди навкруги чудові,

І стежка, що у Всесвіт повела.

Вдягни свою чудову вишиванку,

Відчуй в ній ласку і душі тепло,

І чистий ранок в ніжному серпанку,

І те, як добре з мамою було.

(Надія Красоткіна)

***

Я вишивку свою вплела

Я рідний край та мову солов’їну

У вишивку свою вплела, в нитки.

Я прославляю рідну Україну,

Яскраві вишиваючи квітки.

Душею я до полотна пристану

Та настелю на ньому краєвид.

Я іншою ніколи вже не стану

Під впливом промайнулих літ.

(Ольга Вишневська)

***

Сорочка-оберіг

Вишивала мама синіми ниткам, –

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, –

запалали маки у пшениці влітку.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

Шила-вишивали хрестики зелені, –

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

щоб не заростали у дитинство стежки.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

(Леся Вознюк)

***

Українська вишиванка

Вишиванка рідна, ну хіба не диво?

В ній ходити модно, стильно і красиво.

Це митецький витвір, це краса і казка,

В ній душі наснага, материнська ласка.

Кольори сплелися в ній в узори й квіти,

Щоб були щасливі і сміялись діти.

А веселі люди від краси раділи

І самі, звичайно, вишивати вміли

Червону калину, зелені листочки,

Щоб були щасливі доні і синочки.

Й рідні вишиванки їх оберігали

Від біди в дорозі діток захищали.

Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,

Рідну Україну захистити вміли.

Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?

В вишиванці завжди модно і красиво...

(Надія Красоткіна)

***

У вишневому садочку

Тоня вишива сорочку.

Вміло нитки підбирає,

Тихо пісеньку співає:

“Ой летіли дикі гуси…” —

Для рідненької матусі.

Гарно доня вишиває,

Сонця промені вплітає.

(Наталія Любиченко)

***

В нашім домі

Всі хвилини вільні

в нашім домі — спільні.

Батько щось ладнає,

мати вишиває...

І мене вчить мати

також вишивати.

Спершу все для Галі —

для моєї лялі,

потім по стібочку

братові сорочку...

Вишивать навчуся,

як уміє ненька,

вишию з любов’ю

рушничок чудовий

на портрет Шевченка.

(Марія Хоросницька)

***

Вишиванка

Рано-вранці, на світанку,

Вишиваю вишиванку.

У зеленім житі

Буду ворожити.

Попрошу у неба

Солов’їний щебет.

Попрошу у квітки

Чарівної нитки.

Тоненької, шовкової,

Нитки кольорової.

Полотном біленьким

Вишию рівненько

Голосну сопілочку

І вишневу гілочку,

Пташечку, калину,

Маму і дитину.

Вийся-вийся, голочко,

Вишиваю долечку.

Візерунок рясно -

Буде доля красна.

(Яна Яковенко)

***

Вишиванка

Вишиваю вишиваночку

Я для братика Іваночка.

Вишиваночка у вишеньках,

Ягідками рясно вишита.

Вся в мережках вишиваночка

Подарунок для Іваночка.

(Варвара Гринько)